Світової війни




PDF просмотр
НазваниеСвітової війни
страница19/217
Дата23.11.2012
Размер1.82 Mb.
ТипДокументы
1   ...   15   16   17   18   19   20   21   22   ...   217

Об’єктивний зміст українського питання...
3 9
за розроблення його реальної політичної платформи, оприлюд
неної вже після вибуху Першої світової війни.
Таким чином, на випадок війни з Росією Австро Угорщина
не могла всерйоз розраховувати на підтримку й симпатію з боку
наддніпрянських українців. Тому, з погляду віденського МЗС,
українці по обидва боки Збруча не мали очікувати від австрій
ського уряду якогось особливого до себе ставлення, але водно
час зовнішньополітичне відомство Дунайської монархії схваль
но зустріло заснування у Львові Українського інформаційного
комітету як організації, що мала на меті боротьбу за самостійність
російської України, хоча й не бажало підтримувати з нею ста
лих, а тим більше офіційних стосунків.
Тоді ж виконком УСДП Галичини й Буковини поширив відоз
ву «До українських пролетарів», де недвозначно задекларував,
що для «розгрому російського самодержавства, одвічного воро
га пролетаріату і тюрми всіх народів, які населяють Російську
імперію», українське робітництво «кожного ворога самодержав
ства зустріне як свого союзника»49. Аналогічний підхід прозву
чав і у «Відозві українських соціал демократичних партій Росії
й Австрії на ХІІІ надзвичайному інтернаціональному конгресові
в Базелі», що відбувся 24–25 листопада 1912 р. «Протестуючи про
ти війни, — йшлося в документі, — одначе, ми на цьому самому
місці урочисто оголошуємо, що на випадок військового зіткнен
ня Австрії з Росією, нашим головним завданням буде воювати
проти нашого одвічного ворога, проти російського царату»
. Від
виконкому УСДП Галичини відозву підписали Порфир Буняк
(1888–1941) і Володимир Левинський (1880–1953), від Закордон
ного комітету «Спілки» — Мар’ян Меленевський (1878–1938), а від
ЦК УСДРП — Дмитро Донцов (1883–1973).
А наступного місяця на таємному зібранні лідерів УНДП,
РУРП і УСДП депутат рейхсрату від УНДП, правник Станіслав
Дністрянський (1870–1935) вже аргументовано стверджував, що
майбутня війна створить реальний ґрунт для відторгнення Над
дніпрянської України від Російської імперії, внаслідок чого поста
не «Українське королівство під скіпетром Габсбургів». У заяві,
ухваленій нарадою, наголошувалося: «З огляду на добро і бу
дучність українського народу, на випадок оружного конфлікту
між Австро Угорщиною і Росією, ціла українська суспільність

4 0
Р о з д і л   1
одно згідно і рішучо стане по стороні Австро Угорщини, проти
Російської імперії як найбільшого ворога України»50.
Д. Донцов узявся пояснити свідомому українству Наддніпрян
щини причини такої зовнішньополітичної орієнтації, опубліку
вавши на початку 1913 р. в Києві програмову брошуру з промо
вистою назвою — «Модерне москвофільство». У ній подавалося
розгорнуте пояснення головної, на думку публіциста, причини
слабкості українського визвольного руху — «москвофільства»,
тобто «поширеної у певних колах нашої інтелігенції безгранич
ної пошани перед російською культурою і дивної якоїсь духов
ної залежності від поглядів, пануючих в поступових російських
кругах». Саме ця залежність, що виявляється як у політичній
культурі, так і в суспільно політичній думці та громадському
житті, робив важливий висновок Д. Донцов, «не дає українству
й досі вийти з пелюшок і стати на власні ноги»51 .
Причиною ж такого прикрого становища, на думку автора,
було те, що Україна століттями виступала об’єктом суперництва
двох цивілізацій — східної (московської), нащадка Візантії, й за
хідної — спадкоємиці Рима. Історичною трагедією України, зу
мовленою політичними обставинами, й стала орієнтація на східну
московську культуру, від якої національна інтелігенція запози
чила такі специфічні риси російської вдачі, як брак почуття влас
ної гідності, психічна вайлуватість і недисциплінованість, стихій
ний і непослідовний демократизм та ін.
На Другому з’їзді українського студентства у Львові 2–4 лип
ня 1913 р. Д. Донцов зробив наступний крок і в рефераті «Сучас
не політичне положення нації і наші завдання» наголосив, що як
самодержавна, так і конституційно демократична Росія ніколи
добровільно не погодяться на українську самостійність. «Випу
стити з під своєї контролі колосальну територію з кількадесят
мільйоновою людністю, посіданню котрої Росія завдячує своє
великодержавне становище, соками котрої досі годується росій
ська промисловість і державний бюджет, — пояснював допові
дач, — дати свободу самовизначення 30 мільйонам людности, від
якої виключно залежить, чи Росія зостанеться державою одно
національною, чи перетвориться в федерацію націй, — на це жод
ний росіянин не піде. Прикладів такого самопожертвування не
знає історія»52.
1   ...   15   16   17   18   19   20   21   22   ...   217

Разместите кнопку на своём сайте:
Рефераты


База данных защищена авторским правом ©referat.znate.ru 2014
обратиться к администрации
Школьные рефераты
Главная страница