Фонові І передракові захворювання жіночих статевих органів. Особливості лабораторної діагностики




Скачать 434.54 Kb.
НазваниеФонові І передракові захворювання жіночих статевих органів. Особливості лабораторної діагностики
страница1/4
Дата конвертации15.08.2012
Размер434.54 Kb.
ТипДокументы
  1   2   3   4
«ЗАТВЕРДЖЕНО»

на методичному засіданні кафедри

акушерства та гінекології з курсом

дитячої та підліткової гінекології БДМУ

“___”_____________200 р.

протокол №____

Зав. кафедрою,

к.мед.н., доцент С.П. Польова


МЕТОДИЧНА ВКАЗІВКА


практичного заняття

студентам ІV курсу медичного факультету №4 з відділенням молодших медичних і фармацевтичних фахівців за спеціальністю „Лабораторна діагностика” (бакалавр)

Фонові і передракові захворювання жіночих статевих органів.

Особливості лабораторної діагностики”


Навчальний предмет – Акушерство і гінекологія

ІV курс медичного факультету №4 з відділенням молодших медичних і фармацевтичних фахівців за спеціальністю „Лабораторна діагностика” (бакалавр)

тривалість заняття – 2 години


Методичну вказівку склала:

ас. Гресько М.Д.


Чернівці




Тема: Фонові і передракові захворювання жіночих статевих органів. Особливості лабораторної діагностики


Науково-методичне обґрунтування теми

Раннє і активне виявлення передракових захворювань жіночих статевих органів, своєчасне та правильне їх лікування є запорукою до вирішення проблеми злоякісних захворювань. Перелічені обставини роблять актуальною цю методичну розробку.

Навчальна мета:

Знати:

  1. Що належить до передракових захворювань?

  2. Передракові захворювання зовнішніх статевих органів.

  3. Передракові захворювання піхви та шийки матки.

  4. Передракові захворювання тіла матки,

  5. Передракові захворювання додатків матки.

  6. Профілактика передракових захворювань жіночих статевих органів.

  7. Класифікація доброякісних пухлин яєчників.

  8. Особливості обстеження та лікування кістом яєчників.

  9. Класифікацію міом матки.

  10. Основні клінічні симптоми, характерні для фібріом матки.

  11. методи обстеження для діагностики міом матки.

  12. Покази до хірургічного лікування міом.

Вміти:

  1. Діагностувати передракові захворювання шийки матки.

  2. Взяти прицільну біопсію шийки матки.

  3. Призначити обсяг обстеження для діагностики передракових станів
    ендометрію.

  4. Скласти необхідний план обстеження для діагностики доброякісних пухлин
    яєчників.

  5. Зібрати набір необхідних інструментів для проведення діагностичного
    вишкрібання стінок порожнини матки.

  6. Вибрати з анамнезу симптоми, які характерні для злоякісних пухлин ЖСО.

  7. Провести загальний і спеціальний огляд статевих органів і встановити
    попередній діагноз.

  8. Провести огляд в дзеркалах, піхвове дослідження, поставити попередній
    діагноз.

  9. Оцінити дані клініко-лабораторного і гістологічного обстеження.



Виховна мета:

- сформувати у студентів основні уявлення про важливість дотримання принципів деонтології та лікарської етики при обстеженні жінок з нейроендокринними синдромами, проведенні лікувально-діагностичних маніпуляцій (з урахуванням характеру захворювання, індивідуальних особливостей пацієнтки, ступеня її інтелектуального розвитку, рівня культури та ін.);

- впродовж всього заняття викладач зобов'язаний виховувати студентів своїм зовнішнім виглядом, культурою мови та спілкування з хворими, медперсоналом, підтверджуючи на власному прикладі, що деонтологія є невід'ємною частиною морально-етичних норм професії лікаря.

Діагностика і терапія гінекологічних захворювань неможлива без правильної оцінки даних анамнезу і основних проявів захворювань жіночих статевих органів.

Зміст навчальної матеріалу

Передракові захворювання зовнішніх статевих органів. Передраковими захворюваннями ЖСО вважаються захворювання з тривалим (хронічним) перебігом дистрофічного процесу і доброякісними новоутвореннями, які мають тенденцію до малігнізації. Морфологічно до передракових процесів належать вогнища проліферації (без інвазії, атипове розростання епітелію, атипію клітин).

  1. Фіброми – розміщуються на широкій основі або на довгій ніжці.

Морфологічно представлені сполучно-тканинними елементами;

  1. Ліпоми мають вигляд вузла, відносно рухомі, округлі, м’якої консистенції. Складаються із жирової або сполучної тканини (фіброліпома).

3. Судинні пухлини вульви (гемангіоми) – обумовлені вадами розвитку, потенція їх росту є обмеженою. У дітей часто регресують. В період статевого розвитку можуть вростати в оточуючі клітини і вести себе як злоякісні. Зрідка рецидивують після видалення.

Фонові захворювання і їх морфологічна картина

Можуть бути ізольованими та поєднаними один з одним.

  1. Лейкоплакія – проявляється проліферацією багатошарового плоского епітелія, порушенням диференціювання і дозрівання його.

Гістологічно – дерматоз, гіперкератоз, дисплазія.

Клінічно – кількість сухих бляшок білуватого або жовтуватого кольору, які можуть бути як локалізованими, так і поширеними, турбує свербіж і печія.

2. Крауроз вульви - зникнення підшкірно-жирової клітковини великих статевих губ, виникає атрофія сальних та потових залоз. Шкіра потоншується, стає сухою, легко ранимою, тканина зморщується, вхід у піхву різко звужується.

Морфологічно – атрофія пипкового і ретикулярного шарів шкіри, загибель еластичних волокон, гіалінізація сполучної тканини.

Клінічно – свербіж, печія, що призводить до травмування шкіри та обумовлює вторинні явища вульвіта.

Рак вульви на фоні цих захворювань виникає в 20-50% випадків.

  1. Кондиломи вульви (папіломо-вірусна інфекція). Передається статевим шляхом. Кондиломи – це розростання, покриті багатошаровим епітелієм, містять сполучно-тканинну строму з судинами. Розміщуються в ділянці великих і малих статевих губ, множинні.

Лейкоплакія та крауроз вульви - хронічні нейродистрофічні ураження вульви, які супроводжуються хронічними запальними процесами. Найчастіше ці захворюваня розвиваються під час клімаксу і менрпаузи. Етіологія: порушення функції нервової системи (симетричність ураження), статевих залоз (гормональна недостатність), а також вікові атрофічні процеси в статевих органах. Гістологічне в основі лейкоплакії закладені процеси гіперкератозу з лімфогістіоцитарною інфільтрацією підепітеліальної тканини. При краурозі - переважають атрофічні зміни покривного епітелію із склерозом та гіалінозом субепітеліальної тканини.

Клініка: часто супроводжується супутніми захворюваннями (діабетичний вульвіт та ін.), на фоні яких непомітно розвивається захворювання з появи сверблячки вульви. Шкіра і слизові при лейкоплакії стають блідими, блискучими. Потім з'являються невеликі, рідше множинні білісуваті плями (бляшки), які дещо виступають над поверхнею тканин, за кольором і щільністю схожі на азбест. Бляшки, які зливаються утворюють суцільне поле, схоже на зім'ятий пергаментний папір.

При краурозі клітор і малі соромітні губи атрофуються, вульва зморщується за рахунок зрощення шкіри з підлеглою тканиною, різко звужується вхід у піхву, шкіра і слизова набувають перламутрового білісувато-сірого відтінку, втрачають еластичність (різко виражений симптом пергаменту), шкіра стає сухою, гладкою, просвічуються судини. Пахові лімфовузли збільшені, болючі. Лікування: комплексне розпочинати з лікування супутніх захворювань. Психотерапія, гіпнозотерапія, снотворні засоби, транквілізатори, препарати брому, валеріани. Гормонотерапія (андрогени, можна в комбінації з невеликими дозами естрогенів). Біогенні стимулятори (алое, ФІБС). Місцево - мазі, які містять кортикостероїди, фолікулін, вітамінізовані креми. При неефективності перерахованих заходів -денервація вульви, рентгенотерапія або хірургічне лікування (вульвоектомія).

Передракові стани

1. Дисплазія.

Морфологічно – це атипія багатошарового плоского епітелія вульви з порушенням шарів, без втягнення в процес поверхневого шару чи проникнення його через базальну мембрану.

2. Преінвазивний рак – патологія покривного епітелію шкіри та слизової оболонки вульви, по всій товщині якого є морфологічні ознаки раку, втрата шарів і полярності, але відсутня інвазія через базальну мембрану в строму.

Є два різновиди:

  • хвороба Боуена – морфологічно виявляється картина гіперкератозу з паракератозом і акантозом на фоні cr in situ.

Клінічно – наявність плоских або припіднятих плям з плоскими краями і деякою інфільтрацією тканин.

  • хвороба Педжета –відрізняється наявністю великих свіжих клітин в епідермісі із зміною шкірних та слизових оболонок типу cr in situ. Клінічно виявляються одинокі яскраво-червоні, різко обмежені екземоподібні плями, які мають зернисту поверхню з інфільтрацією шкіри. У 50% призводить до розвитку інвазивного раку.

Методи дослідження:

  1. клінічний

  2. гістологічний

  3. додаткові:

  • цитологічний

  • радіоізотопний

Патологія шийки матки виявляється в 10-15 % випадків. Рак шийки матки є найчастішою патологією і становить 12% від всіх злоякісних новоутворень у жінок.

Класифікація патології шийки матки:

1. Фонові захворювання піхвової частини ш/матки; зберігається нормоплазія епітелія, оскільки відбувається правильний мітотичний поділ епітеліальнитх клітин, їх диференціювання, дозрівання. До них належать:

  • псевдоерозія

  • ектропіон

  • поліп

  • ендометріоз

  • лейкоплакія

  • еритроплакія

  • папілома

  • цервіцити

  • істинна ерозія

  1. Передраковий стан – це патологічний процес, при якому спостерігається гіперплазія, порушення диференціювання, дозрівання і відторгнення епітеліальних клітин:

- дисплазія.

3. Рак in situ.

  1. Поширений рак шийки матки

Передракові стани формуються на фоні доброякісних порушень багатошарового плоского епітелія (ектопія метаплазія). Це можливо завдяки біпотентним властивостям резервних клітин, які можуть перетворюватися як в плоский, так і в призматичний епітелій.

Ектопія розвивається кількома шляхами:

  1. утворення із резервних клітин на поверхні шийки матки не плоского, а циліндричного епітелія

  2. заміщення ерозії плоского епітелія одношаровим циліндричним епітелієм із цервікального каналу

  3. метаплазія – перетворення резервних клітин в плоский епітелій; до формування передраку призводить перекриття циліндричного епітелія плоским.

Фактори розвитку фонових і передракових захворювань шийки матки:

  1. Запальні захворювання геніталій

  2. Травматичні пошкодження шийки матки

  3. Бар’єрні засоби контрацепції

  4. Піхвові тампони

  5. Гормональні порушення (переважання і збільшення естрадіолу, оксигенованих форм 17-кетостероїдів

  6. Імунні порушення (збільшення рівня цитотоксичних Т-лімфоцитів, зменшення кількості клітин Лангенганса в шийці матки). Ступінь дисплазії пропорційна рівню імуносупресії.

  7. Сексуальна активність (ранній початок статевого життя і велика кількість статевих партнерів)

  8. Інволютивні (вікові) зміни, гормональні розлади при цьому

  9. Використання КОК з підвищеним вмістом гестагенів

  10. Паління (ризик захворювань підвищується із збільшенням кількості цигарок в день і тривалістю паління)

  11. Спадковий фактор

Особливості лабораторної діагностики

  1. Цитологічний метод дослідження (забарвлення за Романовським-Гімзе, Паппенгеймом, Папаніколау, флюоресцентна мікроскопія. Це метод ранньої діагностики передракових станів і раку шийки матки. Полягає в мікроскопічному дослідженні мазків, отриманих із поверхні шийки матки. Матеріал отримують із 3-х ділянок:

а/ з поверхні піхвової частини шийки

б/ з ділянки на межі плоского багатошарового епітелія із слизовою оболонкою цервікального каналу

в/з нижньої третини ендоцервікса

Досліджують нативні мазки або забарвлені

Флюоресцентна мікроскопія базується на тропності акридинового оранжевого до клітинних ДНК і РНК. Діапазон світіння від жовто-зеленого до оранжево-червоного (ракові клітини) кольору.

  1. Кольпоскопія (огляд ектоцервікса) і цервікоскопія (огляд ендоцервікса).

Проста кольпоскопія – огляд шийки матки після видалення виділень з її поверхні без використання медикаментозних засобів.

Розширена кольпоскопія – проводиться після нанесення на піхвову частину шийки матки з 3% розчину оцтової кислоти або 2% розчину Люголя, гематоксиліну, адреналіну.

Підепітеліальні судини в нормі не визначаються. Після обробки 3% розчином оцтової кислоти незмінений епітелій блідніє, а при нанесенні 2% розчину Люголя (проба Шиллера) поверхня піхвової частини шийки матки рівномірно забарвлюється в темно-коричневий колір.

Захворювання шийки матки виділяють:

  1. доброякісні (фонові) патологічні процеси (при них зберігається правильний
    поділ клітин, їх диференціювання, старіння і відшарування;

  2. передракові стани (дисплазії епітелію): це патологічні процеси, при яких
    виражені гіперплазія, проліферація порушення диференціювання, дозрівання і
    відшарування епітелію.

Справжня ерозія - дефект багатошарового плоского епітелію на шийці матки, частіше в ділянці або навкруги цервікального каналу. В підлеглій сполучній тканини спостерігається запальний процес з набрякшою стромою, в міжклітинному інфільтраті - безліч лейкоцитів. Судини строми розширені та переповнені кров'ю. При кольпоскопії: навколо цервікального каналу визначаються яскраво-червоні мацеровані ділянки слизової оболонки, позбавлені епітеліального покриву, та запалена підлегла сполучна тканина. Ектопія циліндричного епітелію, або папілярна (хибна) ерозія - дефект поверхневої вагінальної частини шийки матки, вистелені циліндричним епітелієм і розташовані навколо цервікального канала. При огляді ділянки ектопії - визначаються у вигляді припіднятих над слизовою асиметричних плям яскраво-червоного кольору із зернистою поверхнею. По величині та формі ектопія може бути кільцеподібна, у вигляді кайми різної ширини навколо цервікального канапа, або займає більшу частину передньої чи задньої губи навколо ц/каналу. При дотику - легко кровоточить.

Кольпоскопія: ектопія має вигляд гроноподібних утворень шароподібних або продовгуватих пиптиків яскраво-червоного кольору. Колір обумовлений тим, що крізь одношаровий циліндричний епітелій, який покриває пиптики, просвічують кровоносні судини. Межа циліндричного та плоского епітелію зміщується на вагінальну частину шийки матки.

Доброякісна зона трансформації, або фолікулярна (залозиста) ерозія -заміщення циліндричного епітелію багатошаровим плоским епітелієм, яке відбувається в результаті регенерації і епідермізації. При регенерації заміщення проходить від периферії ектопії до ц/каналу із базального зародкового шару багатошарового плоского епітелію. Останній росте під циліндричним епітелієм, витісняючи його, або перекриває його у вигляді окремих "язиків" різної ширини. Спочатку плоский епітелій складається із базального та парабазального шарів, потім він стає багатошаровим. Залозисті поліпи цервікального каналу.

Субепіліальний ендометріоз шийки матки, який утворюється внаслідок імплантації клітин ендометрію при заживаючій справжній ерозії і має вигляд синьоватих кісточок.

Гострокінцеві конділоми - це вірсуне захворювання і має вигляд окремих пиптиків або у вигляді злитих конгломератів пипок. Лікування гострокінцевих конділом противірусні препарати та змащення їх конділіном. Розрізняють ніжну (тонку, яка легко злущується) лейкоплакію та у вигляді щільної бляшки, більш інтимно зрощеною з підлеглою тканиною.

Кольпоскопія: шорохувата, складчата або лускувата поверхня безсудинних рогових нашарувань.

Еритроплакія: патологічна зміна слизової вагінальної частини шийки матки, при якій проходить витончення епітеліального покриву з явищами ороговіння.

Клінічне проявляється у вигляді яскраво-червоних плям з буруватим відтінком, які легко кровоточать при дотикові.

Кольпоскопія: яскраво-червоні ділянки витонченого епітелію, крізь який просвічує гіперемована підлегла тканина.

Поля дисплазїї - макроскопічне шийка матки не змінена. Кольпоскопічно на фоні багатошарового сквамозного епітелію визначаються білі полігональні ділянки і червоні границі між ними, які не змінюються під впливом оцетової кислоти. Поля дисплазії можуть бути багатошарового сквамозного епітелію і метаплазованого епітелію.

Папілярна зона дисплазії шийки матки виглядає як червоні мономорфні

вкраплення на фоні білої і рожевої плями.

Кольпоскопічно і морфологічно виділяють папілярну зону дисплазії

багатошарового сквамозного епітелію і папілярну зону метаплазірованого

епітелію.

Передракова зона трансформації виявляється при розширенні

кольпоцервікоскопії у вигляді білих мономорфних обвідів навколо вивідних

протоків залози.

Прекліничний рак шийки матки:

- проліферуюча лейкоплакія;

поля атипового епітелію багатошарового сквамозного епітелію і атипового метаплазованого епітелію;

  • папілярна зона атипового багатошарового і метаплазованого епітелію;

  • атипова зона трансформації;

  • атипові судини.

Діагностика: Для визначення характеру патологічного процесу застосовується комплексне клініко-лабораторне дослідження, яке включає:

  1. Оцінку скарг і анамнестичних даних.

  2. Огляд шийки матки за допомогою дзеркал із застосуванням розчину Люголя.

  3. Ректовагінальне дослідження.

  4. Розширену кольпоскопію.

  5. Цитологічне дослідження вишкрябів з шийки матки і з шийкового каналу.

  6. Прицільну або конусоподібну біопсію з вишкрібанням каналу шийки матки.
    Лікування. Існують декілька методів лікування цих захворювань:
    медикаментозний, коагуляційний і хірургічний.

Медикаментозний метод лікування показаний при наявності супутніх запальних захворювань, істинної ерозії, декубітальних виразках, підготовці до діатермокоагуляції і хірургічному втручанні. Медикаментозне лікування здійснюється у вигляді м'язових аплікацій. Лікування м'язовими тампонами проводять на протязі 2-3 тижнів. При відсутності ефекту виконують біопсію і здійснюють більш ефективну терапію.

В якості засобів, коагулюючих патологічну тканину на шийці матки, застосовують ваготіл, діатермокоагуляцію, кріодію, лазер.

При лейкоплакії (проліферуючій формі), еритроплакії, папіломі шийки матки перевага віддається електроконізації з наступним серйозним гістологічним дослідженням виключеного препарату.

Фонові і передракові процеси ендометрія.

Гіперпластичні процеси ендометрія (ГПС) та особливості лабораторної діагностики

ГПС – це доброякісна патолоргія ендометрія, яка характеризується прогресуванням клініко-морфологічних проявів і виникає на фоні хронічної оновуляції, коли за відсутньому або недостатньому антипроліферативному впливу прогестерону виникає абсолютна або відносна гіперестрогенія.

Формування ГПС відбувається в умовах стійкої гіперестрогенії на фоні пониженої продукції прогестерону.

Причини гіперестрогенії

  • дисфункція гіпоталамо-гіпофізарно-яєчникової системи

  • цукровий діабет

  • фолікулярні кісти

  • інсулінорезистентність

  • стромальна гіперплазія

  • пухлини тека-клітин

  • гіперплазія кори наднирників

  • застосування естрогенів

  • зміни в метаболізмі гормонів (ожиріння, яке призводить до підвищеного перетворення андростендіолу в естрон, патологія гепатобіліарної системи і шлунково-кишкового тракту, гіпотиреоз

  • хронічні запальні захворювання матки

До розвитку ГПС призводить порушення імунної системи. Спостерігається зниження кількості і функціональної активності Т-лімфоцитів периферичних В-клітин, лімфогенія.

Класифікація ГПС (по Бохману Я.В.)

І. Фонові процеси ендометрія:

  1. Залозиста гіперплазія ендометрія:

    • гіперплазія з секреторним перетворенням;

    • гіперплазія базального шару

  2. Ендометріальні поліпи

ІІ. Передракові захворювання ендометрія

  1. Атипова гінерплазія ендометрія

    • АГЕ функціонального і/ або базального шарів;

    • Вогнищевий аденоматоз;

    • Аденоматозні поліпи

Класифікація гіперпроліферативних процесів ендометрія Розроблена ВООЗ, 1994 р.

    • проста неатипова гіперплазія ендометрія

    • комплексна неатипова гіперплазія ендометрія

    • проста атипова гіперплазія ендометрія

    • комплексна атипова гіперплазія ендометрія

    • аденокарцинома

Не виділено “поліпоз ендометрія”, оскільки вважається зараз, що цей стан є результатом продуктивного хронічного ендометриту.

Морфологічні ознаки простої неатипової гіперплазії – це збільшення кількості як залозистих, так і стромальних елементів за незначної переваги перших:

  • ендометрій збільшений в об’ємі

  • структурно відрізняється від нормального ендометрія - залози розташовані нерівномірно, деякі кістозно розширені

  • має місце баланс між проліферацією залоз і строми

  • кровеносні судини у стромі рівномірно розподілені

  • атипія ядер відсутня

Морфологічні ознаки комплексної неатипової гіперплазії – наявність тісного розташування залоз поширеного або вогнищевого характеру

  • більш виражена проліферація залоз

  • залози структурно неправильної форми

  • порушений баланс між проліферацією залоз і строми

  • біль виражена багаторядність епітелія

  • атипія ядер відсутня

Морфологічні ознаки простої атипової гіперплазії ендометрія – наявність атипії клітин залоз, що проявляється втратою полярності розташування і незвичайною конфігурацією ядер, які часто набувають округлої форми. Ядра клітин за даного виду гіперплазії – поліморфні і в них нерідко виділяються великі ядерця.

Ознаки клітинної атипії

  • клітинна дисполярність

  • неправильна стратифікація ядер

  • анізоцитоз

  • гіперхроматизм ядер

  • збільшення ядер

  • розширення вакуолей

  • еозинофілія цитоплазми

Комплексна атипова гіперплазія ендометрія характеризується вираженою проліферацією епітеліального компонента, як при комплексній неатиповій гіперплазії, що поєднується з тканинною і клітинною атипією без інвазії базальної мембрани залозистих структур. Залози втрачають звичну для нормального ендометрія регулярність розташування, вони є різноманітні за формою і розмірами. Епітелій, що вистилає залози, складається з крупних клітин з поліморфними округлими або витягнутими ядрами з порушеною полярністю та багаторядністю їх розташування.

Клінічними проявами гіперпластичних процесів ендометрія є маткові кровотечі, але у 10-30 % випадків – безсимптомний перебіг захворювання.

Основним методом отримання зразків ендометрія для гістологічного дослідження є діагностичне вишкрібання порожнини матки.

Класифікація поліпів ендометрія

та особливості діагностики

  1. Поліпи покриті функціональним шаром ендометрія. Бувають тільки в жінок репродуктивного віку із збереженим двохфазним менструальним циклом і розміщуються в секреторному ендометрії.

  2. Залозисті поліпи – переважає залозистий компонент над стромальним. Залози неактивні, розміщуються нерівномірно, хаотично, мають різноманітну форму і величину, вистелені високопризматичним епітелієм індиферентного або проліферативного типу.

  3. Залозисто фіброзні поліпи – певажає стромальний компонент над залозистим, для якого не характерні фазні перетворення.

  4. Фіброзні поліпи – залози відсутні або поодинокі, епітелій нефункціональний.

  5. Аденоматозні поліпи містять багато залоз, епітелій яких інтенсивно проліферує, має високу мітотичну активність. Вміст РНК в цитоплазмі підвищений, збільшені ядра і концентрація ДНК в них.

  6. Поліпи з вогнищевим аденоматозом, епітелій залозистого компонента поза аденоматозом нефункціонуючий або з ознаками незначної проліферації.


Доброякісні пухлини й пухлиноподібні стани жіночих статевих органів
  1   2   3   4

Добавить документ в свой блог или на сайт
Разместите кнопку на своём сайте:
Рефераты


База данных защищена авторским правом ©referat.znate.ru 2012
обратиться к администрации
Школьные рефераты
Главная страница